Новини проекту
Спільноті адміністраторів сайтів шкіл та ліцеїв!
Новий навчальний рік!
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 127 чоловік

Усі стежки – від шкільного порога.

Дата: 29 грудня 2024 о 18:30
24 перегляда

Початок кожної професії в майбутньому житті починається в шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника. Першим ученим у житті кожної людини є учитель. Прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої – працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. Учитель вчить нас писати й читати, розуміти й осмислювати. Він веде нас у світ знань, допомагає обрати одну з тисяч доріг у житті, навчає не лише премудрощам науки, а й найскладнішому – бути людиною. Але разом із тим – це одна із творчих професій. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що діти отримують у спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості.
«Надвечір’я. Іду додому. Ніхто і ніщо не заважає думати. Переглядаю картини дня, що минув, аналізую свої та чужі вчинки. Чи все правильно було зроблено? Дорога додому дає мені можливість поміркувати. Тому вона й довша з кожним днем. А в школу дорога завжди стрімка, рівна й швидка. І коротка чомусь. Дякую долі, що пестила мене на радість і на творчі здобутки. Що дала мені хороших супутників – милих, добрих колег, що дарує на цій дорозі завжди приємні зустрічі з колишніми учнями», - такі слова не раз приходили на думку Зої Іванівні Верко – завучу Красносільської середньої школи. Першою прийти й останньою піти зі школи. Бо така вже вона – відповідальна, серйозна, дбайлива, справжня хранителька храму Знань.
Сьогодні Зої Іванівні – 100 років! 100 років – немислимо велика цифра в наші дні! Але Ви гідно прожили свій вік, були свідком і учасником багатьох історичних подій, повністю міняли звичний уклад життя. При цьому Ви залишилися сильною людиною, яка вміє радіти життю і філософськи ставиться до всіх примх долі, знаходячи в них масу плюсів і приводів для радості.
Не таке вже й легке життя випало на долю Зої Іванівни. Народилася 28 грудня 1924 року. Дитинство не було безтурботним. Особливо 1932-33 роки, роки Голодомору. «Багато людей у селі померло. Люди їли лободу, листя кінського щавлю. На сім’ю була одна-дві картоплини на день. Батьки міняли коштовні речі на продукти. Ці роки згадувати дуже важко, вони наклали відбиток на все життя», - ділиться спогадами Зоя Іванівна в проєкті «Баба Єлька».
Закінчила школу в 1941 році. Випускний вечір… Скільки мрій, планів, сподівань. Та на ранок все перекреслила війна. Довелось навіть переховуватись від вивезення в Німеччину на примусові роботи. Коли село Красносілля звільнили від німецьких окупантів (5 грудня 1943р.), була призначена старшою піонервожатою в Цвітненську школу, пізніше – вчителем молодших класів у Красносільську школу, а після закінчення вищого навчального закладу стала працювати вчителем російської мови і літератури. З 1962 року отримала посаду завуча та викладала російську мову й літературу. 36 років віддала Зоя Іванівна Красносільській середній школі (нині це КЗ «Красносільський ліцей»). Користувалася заслуженим авторитетом і серед своїх колег, і колег усього району, і серед учнів. Для кожного була порада, підтримка, знаходилось тепле слово.
Разом із чоловіком Верком Миколою Андрійовичем виховали доньку Наталію.
Має заслужені численні нагороди.
На даний час ювілярка проживає зі своєю донькою Наталією Миколаївною. Має двох онучок і трьох правнуків, які люблять і шанують свою бабусю.
До цього часу веде активний спосіб життя: миє посуд, займається пранням своїх речей, дуже любить робити заготовку сухофруктів. Особлива любов Зої Іванівни – це квіти. Обожнює хризантеми, пеларгонію. Вечорами читає, розгадує кросворди.
На кожне свято до Дня учителя учні ліцею вітають колишню вчительку квітами та листівками, а вона у свою чергу також передає листівки з привітанням всьому колективу.
Чудова, добра, шановна Зоє Іванівно! Ви прожили ціле століття і змогли всім показати приклад честі, щедрості, щирості, цілеспрямованості та витримки. І сьогодні ми Вам хочемо побажати міцного здоров’я, хороших спогадів із посмішкою, світлих днів із любов'ю і радістю, спокою душі з гармонією та втіхою. А ще найскорішої Перемоги нашій Україні, яку Ви так щиро любите! З повагою педагогічний колектив Красносільського ліцею!!!

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.