Злочин можуть кваліфікувати за 5-ма статтями Кримінального кодексу: державна зрада, диверсія, терористичний акт, а також пошкодження майна і перешкоджання законній діяльності ЗСУ.
Діти віком від 14 до 16 років можуть і вже притягаються до відповідальності лише за окремими статтями. З 16-ти настає повна кримінальна відповідальність. Наслідки будуть і для тих, кому менше 14 років - це від трьох до семи років позбавлення волі.
Російські спецслужби намагаються завербувати тебе для підпалу, теракту чи мінування? «Спали» ворога сам - здай його до СБУ!
Для цього Служба безпеки України запускає офіційний чатбот «Спали ФСБешника». Його створено в telegram, оскільки цей месенджер окупанти найчастіше використовують для вербування молоді та неповнолітніх.
Якщо тобі або твоїм знайомим пропонують підпалити авто ЗСУ чи адмінбудівлю, влаштувати теракт чи мінування – одразу пиши нам! Не допомагай ворогу руйнувати оборону твоєї країни!
Не пали своїх! «Спали» ворога!
Разом зруйнуємо російські плани!

Щороку 22 січня українці всього світу відзначають День Соборності та Свободи України, вшановуючи світлу пам’ять про українських патріотів, що протягом віків боролися за свободу та соборність Української держави.
Класним керівником 5 класу Ульянич Валерією Борисівною проведено виховний івент "Ми з України"

Соборність України - це духовне єднання всіх територій, які історично належали українському народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Також соборність означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ як вільну, суверенну, демократичну, правову й соціальну.
Історія українського народу водночас і героїчна, і трагічна. Українське минуле – це історія народу, який сотні років боровся за своє виживання, за визволення від численних загарбників та створення власної держави, за збирання в межах єдиної країни своїх власних земель.
22 січня 1919 року вперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.
Сьогодні росія як і 100 років тому прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Нині Україна продовжує боротьбу за свою незалежність та соборність.
З нагоди Дня Соборності України вчителем історії Шпаком В.С. проведено годину спілкування "День Соборності України" зі здобувачами освіти 9 класу

Вітаємо з великим державним святом Днем Соборності України. Бажаємо щасливого майбутнього, оптимізму, процвітання країни. Нехай українці завжди залишаються єдиними та непереможними.
Колективна аплікація до Дня Соборності України від здобувачів освіти 1 класу - класний керівник Цегельник Людмила Олександрівна

З метою формування національної свідомості школярів, вихованню у них почуття патріотизму та з нагоди відзначення Дня Соборності України в Соснівській філії пройшло ряд заходів, а саме:
- флешмоб "Україна - єдина країна!";
- тематична виставка в шкільній бібліотеці "Стежки до єднання країни";
- загальношкільний захід "Соборна мати Україна - одна для всіх, як оберіг".

З 15 по 17 січня 2025 року на базі КПНЗ "Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості" проходив Всесвітній Кубок з інтелектуальної гри "Освітній узвіз" до Всесвітнього дня логіки.
Наші результати
І місце - Бородай Вероніка
ІІ місце - Бережна Тетяна Володимирівна
ІV місце - Добродняк Ірина
V місце - Добродняк Карина
Вітаємо

Початок кожної професії в майбутньому житті починається в шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника. Першим ученим у житті кожної людини є учитель. Прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої – працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. Учитель вчить нас писати й читати, розуміти й осмислювати. Він веде нас у світ знань, допомагає обрати одну з тисяч доріг у житті, навчає не лише премудрощам науки, а й найскладнішому – бути людиною. Але разом із тим – це одна із творчих професій. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що діти отримують у спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості.
«Надвечір’я. Іду додому. Ніхто і ніщо не заважає думати. Переглядаю картини дня, що минув, аналізую свої та чужі вчинки. Чи все правильно було зроблено? Дорога додому дає мені можливість поміркувати. Тому вона й довша з кожним днем. А в школу дорога завжди стрімка, рівна й швидка. І коротка чомусь. Дякую долі, що пестила мене на радість і на творчі здобутки. Що дала мені хороших супутників – милих, добрих колег, що дарує на цій дорозі завжди приємні зустрічі з колишніми учнями», - такі слова не раз приходили на думку Зої Іванівні Верко – завучу Красносільської середньої школи. Першою прийти й останньою піти зі школи. Бо така вже вона – відповідальна, серйозна, дбайлива, справжня хранителька храму Знань.
Сьогодні Зої Іванівні – 100 років! 100 років – немислимо велика цифра в наші дні! Але Ви гідно прожили свій вік, були свідком і учасником багатьох історичних подій, повністю міняли звичний уклад життя. При цьому Ви залишилися сильною людиною, яка вміє радіти життю і філософськи ставиться до всіх примх долі, знаходячи в них масу плюсів і приводів для радості.
Не таке вже й легке життя випало на долю Зої Іванівни. Народилася 28 грудня 1924 року. Дитинство не було безтурботним. Особливо 1932-33 роки, роки Голодомору. «Багато людей у селі померло. Люди їли лободу, листя кінського щавлю. На сім’ю була одна-дві картоплини на день. Батьки міняли коштовні речі на продукти. Ці роки згадувати дуже важко, вони наклали відбиток на все життя», - ділиться спогадами Зоя Іванівна в проєкті «Баба Єлька».
Закінчила школу в 1941 році. Випускний вечір… Скільки мрій, планів, сподівань. Та на ранок все перекреслила війна. Довелось навіть переховуватись від вивезення в Німеччину на примусові роботи. Коли село Красносілля звільнили від німецьких окупантів (5 грудня 1943р.), була призначена старшою піонервожатою в Цвітненську школу, пізніше – вчителем молодших класів у Красносільську школу, а після закінчення вищого навчального закладу стала працювати вчителем російської мови і літератури. З 1962 року отримала посаду завуча та викладала російську мову й літературу. 36 років віддала Зоя Іванівна Красносільській середній школі (нині це КЗ «Красносільський ліцей»). Користувалася заслуженим авторитетом і серед своїх колег, і колег усього району, і серед учнів. Для кожного була порада, підтримка, знаходилось тепле слово.
Разом із чоловіком Верком Миколою Андрійовичем виховали доньку Наталію.
Має заслужені численні нагороди.
На даний час ювілярка проживає зі своєю донькою Наталією Миколаївною. Має двох онучок і трьох правнуків, які люблять і шанують свою бабусю.
До цього часу веде активний спосіб життя: миє посуд, займається пранням своїх речей, дуже любить робити заготовку сухофруктів. Особлива любов Зої Іванівни – це квіти. Обожнює хризантеми, пеларгонію. Вечорами читає, розгадує кросворди.
На кожне свято до Дня учителя учні ліцею вітають колишню вчительку квітами та листівками, а вона у свою чергу також передає листівки з привітанням всьому колективу.
Чудова, добра, шановна Зоє Іванівно! Ви прожили ціле століття і змогли всім показати приклад честі, щедрості, щирості, цілеспрямованості та витримки. І сьогодні ми Вам хочемо побажати міцного здоров’я, хороших спогадів із посмішкою, світлих днів із любов'ю і радістю, спокою душі з гармонією та втіхою. А ще найскорішої Перемоги нашій Україні, яку Ви так щиро любите! З повагою педагогічний колектив Красносільського ліцею!!!